1) наявність носових голосних ą; ę (dąb «дуб», sąd «суд», pięć «п’ять», mięso «м’ясо»);
2) постійний наголос на передостанньому складі;
3) заміна властивих українській та іншим слов’янським мовам м’яких або твердих приголосних t, d, r на ć, dź, rz («ж»): ciasto, dzień, rzeka «річка»;
4) чергування е перед передньоязиковими твердими приголосними, залежно від походження, з а чи о: wierzyć «вірити» - wiara «віра», nieść «нести» — niosę «несу»;
5) чергування сполучення -er- після м’яких перед передньоязиковими твердими приголосними з -аr-: twierdzić «твердити» - twardy «твердий»;
6) чергування перед кінцевими дзвінкими приголосними ó («у») з о, ą з ę: bób «біб» — bobu «бобу», błąd «помилка» — błędu «помилки».