Граматична категорія стану, як і категорія виду, охоплює всі без винятку дієслівні форми, тобто належить до загальнодієслівних. Проте вона властива не всім дієсловам, а лише перехідним та їх відповідникам з нейтральною перехідністю.
Категорія стану виражає взаємне відношення суб’єкта (виконавця) дії та об’єкта (предмет), на який спрямована ця дія.
Метою цієї роботи є порівняння функціонування категорії стану, зокрема пасивних форм, у сучасних літературних українській та польській мовах.
В обох мовах вирізняємо корелятивне зіставлення активного й пасивного стану. Їхня основна структура у польській та українській мовах збігається. В активних конструкціях логічний суб’єкт (діяч) одночасно виконує роль граматичного підмета, а об’єкт дії – прямого додатка (Студент пише роботу – Uczeń czyta ksіążkę). Після їх перетворення в пасивну форму об’єкт дії переходить у підмет, а суб’єкт дії виражається додатком ( Робота пишеться студентом – Książka jest czytana przez ucznia).
У польській мові вирізняють ще зворотний стан [3, 81] (strona zwrotna), для якого характерна морфема -ся (напр.myć się, czesać się). Однак конструкції з цією морфемою вважаються багатозначними й тільки деяким з них дійсно властиве “зворотне” значення ( тобто єдність виконавця й об’єкта). Тому в багатьох польських опрацюваннях граматичною вважається лише опозиція активний – пасивний стан.
В обох мовах існують дієслова, що перебувають поза категорією стану. Це дієслова з первинною неперехідністю, в яких умови для нейтралізації перехідності не існують ( іти – iść, лежати – leżeć, стояти – stać, бігти – biec, сміятися – śmiać się).
Про пасивні форми говоримо тоді, коли вони мають здатність перетворюватись в активну конструкцію: дерево зламане вітром – вітер зламав дерево;drzewo złamane przez wiatr – wiatr złamał drzewo. В українській мові, як і в польській, існують повні та неповні пасивні конструкції. Перші з них складаються з трьох компонентів (пасивного дієслова, іменника – об’єкта дії, іменника – виконавця дії), напр.: книга читалася студентом – książka została przeczytana przez studenta. В неповних конструкціях виконавець дії вже не згадується: книга читалася – książka została przeczytana. Повні конструкції відповідають особовим активним конструкціям, неповні – неозначено-особовим або безособовим.
Однак, як бачимо, в українській мові у пасивних конструкціях реальний діяч виражений іменником у формі орудного відмінка, у польській – знахідним з прийменником przez.
В українській мові взаємодіють три форми пасивного стану: 1) форми утворені за допомогою постфікса -ся від дієслів недоконаного виду; 2) пасивні дієприкметники, утворені від дієслів дійсного способу доконаного і недоконаного виду; 3) віддієприкметникові предикативні форми на -но, -то [7,416].
У польській мові пасивний стан утворюється, в основному, аналітичним способом за допомогою пасивного дієприкметника на n-(y), -on(y), -t(y) та особової форми допоміжного дієслова być або zostać, напр.: był znaleziony, został wzięty.
Слід зазначити, що в українській мові не кожен додаток у пасивній конструкції, який має форму орудного відмінка, є фактичним виконавцем дії. Це означає, що після трансформації такого речення в активне, він не переходить у підмет: сік випитий дитиною – дитина випила сік й лист написаний ручкою – листа написали ручкою. У другому реченні додаток залишається незмінним, він є тільки знаряддям дії.
В українській мові, у порівнянні з польською, значно частіше використовуються форми пасивного стану, утворені постфіксом -ся: дім будується робітниками, земля покрилася снігом, питання обговорювалося зібраними. У вищенаведених прикладах конструкції з пасивним дієсловом вживаються в предикативній функції. Для перетворення такої конструкції в атрибутивну служить сполучник підрядності: дім, який (що, котрий) будується.
У польській мові конструкції з -ся можуть виконувати функцію пасивних конструкцій: szkoła się buduje, obraz się maluje, powieść się pisze. Всі вони відповідають неозначено-особовим активним конструкціям. Назва діяча в них можлива лише теоретично.
Для вираження пасиву використовується в обох аналізованих мовах пасивний дієприкметник. Пасивні конструкції з дієприкметником мають також ознаки трьох часів: минулого, теперішнього й майбутнього. Проте в українській мові допоміжне дієслово бути не вживається в теперішніх пасивних конструкціях: він був зосереджений, він зосереджений, він буде зосереджений. У польській мові в усіх часових формах допоміжне дієслово być або zostać вживається обов’язково: meble zostały przeniesione, meble są przenoszone, meble będą przeniesione. Конструкції з пасивним дієприкметником можуть виконувати атрибутивну функцію. Коли теперішні конструкції входять в предикативну конструкцію, то не потребують для цього сполучників: твір, написаний мною, лежить на столі – utwór, napisany przeze mnie, leży na stole. Навпаки буває з пасивними реченнями з дієприкметником у формі минулого та майбутнього часів. Вони трансформуються у предикативні конструкції завдяки сполучникам: твір, який був написаний мною, лежить на столі – utwór, który został napisany przeze mnie, leży na stole.
Варто нагадати думку польського мовознавця З.Салоні, для якого змінювані за відмінками дієприкметники не належать до дієслівних форм. Він вважає, що вони є прикметниками і тому не зачислює категорії стану у склад граматичних категорій дієслова [5,92].
Способом вираження безособових пасивних форм є предикативні утворення на -но, -то. Вони походять від пасивних дієприкметників. У таких конструкціях завжди вживаються такі ж дві складові частини: віддієприкметникова на -но, -то та іменник у знахідному відмінку. Вони відповідають неозначено-особовим активним конструкціям: співано пісню – співали пісню, умили підлогу – умито підлогу. Виступають, поєднуючись із формами дієслова бути, у минулому (було переказано) та майбутньому (буде переказано) часах. Форми на -но, -то частіше вживаються в українській, ніж у польській мові. Їх використання збігається, зокрема, у двох ситуаціях. По-перше, вони вживаються в складнопідрядних реченнях (зі сполучниками щоб, аби), в яких головне становить безособова форма на -но, -то, утворена від дієслів мовлення: сказано йому, щоб… - powiedziano mu, żeby… По-друге, використовуються, коли інформується про кількість чогось проданого, виробленого тощо: продано 20 штук – sprzedano 20 sztuk.
Підсумовуючи, треба зазначити, що, в основному, структура категорії стану в обох аналізованих ними мовах збігається. Проте в українській мові пасивні форми утворюються рівноправно трьома способами, а в польській найпоширенішим способом є пасивні конструкції з дієприкметником та допоміжним дієсловом być або zostać.

Література

1. Безпояско О.К., Городенська К.Г., Русанівський В.М. Граматика української мови. Морфологія. – К., 1993.
2. Kida J. Kategorie gramatyczne a nowoczesne koncepcje kształcenia językowego // Biuletyn Polskiego Towarzystwa Językoznawczego, zeszyt LIV, 1998.
3. Nagórko A. Zarys gramatyki polskiej (ze slowotwórstwem). – Warszawa, 1998.
4. Русанівський В.М. Категорія стану (українсько-чеські паралелі) // Зіставне дослідження української, чеської та російської мов. – К., 1987.
5. Saloni Z. Swidzinski М. Skladnia współczesnego języka polskiego. – Warszawa, 1985.
6. Сучасна українська літературна мова / За ред. І.К.Білодіда. – К., 1969.
7. Сучасна українська літературна мова / За ред. А.П.Грищенка. – К., 1997.